Особняк

Будинок садиби Ніколаєнка-Кулешових. Розташований в охоронній зоні Заповідника. Територія пам’ятки – в межах домоволодінь № 1-3 по вул. Путивльській. Будинок займає наріжне становище на куті вулиць Путивльської і Героїв Небесної Сотні, фіксуючи їх червоні лінії.

Губернський секретар Лука Трохимович Ніколаєнко розпочав службу в 1835 році, був Сосницьким повітовим скарбником. У 1871 р. надвірний радник, в 1878 р. нагороджений орденом Св. Володимира 4-го ступеня. Лука Ніколаєнко був одружений на дворянці Пелагеї Федорівні Кулешовой. Садиба належала родині до 1917 року. У 1913 р. нею володіли син Луки Трохимовича, штабс-капітан Микола Лукич Ніколаєнко і його дружина Цецилія Павлівна (Шмідт). Ймовірно, саме при них був побудований червоний цегляний будинок в «глухівському кам’яному стилі».

Фасади вирішено в архітектурних формах історизму з переважанням неоренессансних стильових рис. Стіни розчленовано пілястрами й увінчано розвиненим карнизом з зубчиками, вікна мають розвинені наличники із лучковими сандриками. Головний вхід з боку вул. Путивльської має ґанок у вигляді романської арки на колонах. Цей вхід акцентовано невеликим фігурним фронтоном.

Будинок зазнав численних перебудов: частково змінено внутрішнє розпланування, з двору зроблено незначні прибудови. В радянський період в будинку розміщувався дитячий садок №1. На початку 1970-х рр. з півдня зроблено велику одноповерхову цегляну прибудову, яка вдвічі продовжила чоловий фасад по червоній лінії вул. Путивльської. Без значних змін лишилися північний і східний фасади.

Особняк має значну цінність як високохудожній зразок рядової житлової забудови Глухова поч. ХХ ст., що формує обличчя заповідного середмістя. Наразі використовується Центром дитячої та юнацької творчості.