Пам’ятки церковної архітектури є невід’ємною і найціннішою складовою нашої національної культурної спадщини. Як і люди, храми мають свою долю. Дуже часто вона драматична. Об’єкти нашої культової архітектури гинули внаслідок різних причин. Чимало дерев’яних православних храмів розбирали самі громади віруючих після будівництва поряд нової мурованої церкви. При цьому не було ані найменшого усвідомлення того, що стара дерев’яна церква чи дзвіниця може мати якусь історико-архітектурну, мистецьку чи наукову цінність. Це був, так би мовити, наївний і неусвідомлений процес втрат окремих об’єктів архітектурної спадщини. Та найбільше пам’ятки церковної архітектури потерпіли від войовничого безбожництва, яке тривало з 1920-х до 1980-х років...
Анонс
