Хрестороби з Мацкова

Вивчаючи каменярство на Глухівщині, виникає безліч питань, зокрема,: “Де добували сировину? Як і чим обробляли? Що виготовляли і куди збували готову продукцію?”. Знайти живого свідка, що відповів хоча б на одне з них – це велика рідкість. За декілька років досліджень було опитано десятки респондентів але знайдено тільки одного каменотеса.

 Якось в селі Кочерги, місцеві жителі розказали про каменярів із сусіднього с. Мацкове. Маленьке село, що загубилося в долині річки Есмань відоме з ХVII ст. Нам пощастило взяти інтерв’ю у його 92-річного жителя Олександра Гавриленка, який пам’ятає прізвища останніх майстрів цієї справи. З його розповіді довідалися про місце розташування “Кам’яної гори”, де знаходилась майстерня, про алеї кам’яних хрестів на сільському кладовищі, які розбивали в радянські часи та використовували в будівництві.

Мацківський цвинтар розташований на високому пагорбі, прямокутний в плані, окопаний валом та ровом, не захаращений рослинністю, читається рядовість могил. Було обстежено чотирнадцять хрестів XIX поч. ХХ ст. Всі зразки є творами професійних хресторобів. Довершені форми, гарно підібраний камінь, а найголовніше – рельєфні епітафії. Таких не зустрінеш, навіть, на центральному Вознесенському цвинтарі Глухова. Мацківські хрести не вирізняються оригінальністю, однак їх творці були професійними ремісниками, що прагнули досягти найвищого рівня обробітку каменю.