Це була справжня ніч у музеї, а не просто однойменна акція, бо розпочалася вона 17 травня о 22 годині (як і годиться для нічного часу). Працювали всі незалежно від посад і віку. От це і називається корпоративним духом. Працювали до останнього відвідувача, який покинув стіни музею археології 18 травня близько 2-ї години. Налаштовувались на зустріч світанку – погода внесла своє коригування, бо імпровізований літній кінотеатр під відкритим небом довелось у спішному порядку переносити до конференц-зали.
Так людно у Заповіднику ще не було ніколи. У кожній музейній залі одночасно лунала розповідь чи то екскурсовода, чи наукового співробітника, чи керівництва. Ароматна кава запрошувала до діалогу. Хтось із відвідувачів навіть заграв на піаніно та заспівав. Діти намагалися зрозуміти техніку різьби по дереву, вперше тримаючи у руках різець. Викладач педуніверситету запропонував проводити нічні лекції для студентів, щоб було їх стовідсоткове відвідування.
Одним словом – задоволення від акції «Ніч в музеї» отримали всі: і ті, хто вже приймав поздоровлення з професійним святом – Міжнародним днем музеїв, і ті, хто вирішив кілька нічних годин свого життя присвятити українській історії.
Залишити відповідь