«Січень 1708 року, Глухів. Майстер-лялькар хвилюється. Замовник – російський цар Петро I, особа дуже поважна. Останній штрих – блакитна стрічка з орденом «Андрія Первозванного». Ця деталь остаточно переконує – від оригіналу восковий витвір не відрізняється ні на йоту. У той же день у Глухові відбувається символічна страта колишнього гетьмана Мазепи, але жертвою ката стає не сам гетьман, а витвір лялькаря. Ляльку кидають у лабети ката, він плюндрує її ногами, тягне на мотузці до міста страти, де і вішає її на шибениці. Того ж дня у Троїцькому соборі Глухова відправили літургію та молебень вічного прокльону Мазепи та його прихильників…» (Борщак Ілько, Мартель Рене «Іван Мазепа»)...
Анонс
