22 вересня 2001 року, в день 60-ї річниці з початку підпільно-партизанського руху в Україні в роки Другої світової війни, у нашій країні, на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників, увічнення їхньої пам’яті, вперше відзначався День партизанської слави.
Партизанський рух на окупованій території називають фронтом без флангів. В Україні перші партизанські загони були створені на Чернігівщині і Сумщині. Одним з них став Глухівський партизанський загін, коли у ніч з 27 на 28 серпня 1941 р. у складі 22 чоловік він залишив місто і направився в урочище Мариця. В останні роки про його героїчний бойовий шлях з’явилося кілька видань, зокрема книги А. Мальченка, М. Печеного, О. Щербаня «Стежками партизанської слави» (2013 р.), М. Єрохи і А. Голуба «Ветерани війни в іменах» (2014 р.), В. Капоріна «Вогняні дороги» (2014 р.).
Цього року у День партизанської слави колектив Національного заповідника «Глухів» поклав квіти до пам’ятника «Партизанам Глухівщини», відкритого 30 серпня 1973 р. до 30-річчя визволення міста від німецько-фашистських загарбників. Того дня газета «Народна трибуна» так писала про цю подію: «Невпинний плин часу відділяє нас від тих часів, коли в небі над Глухівщиною пролунали остання постріли війни. Понад 16 тисяч глухівчан пішли на фронт, і більше половини з них загинули смертю хоробрих. Пам’ятник створено і встановлено на відзначення партизанського руху на Глухівшині».
Авторами пам’ятника є скульптор І.С. Горовий і архітектор А.І. Дейнека. Залізобетонну скульптуру партизана висотою 3 м встановили на тригранному пілоні висотою 4,5 м біля Скоропадського озера при в’їзді до центральної частини міста з боку Києва. Пам’ятник відзначає важливі події місцевої історії, пов’язані з періодом Другої світової війни.
Залишити відповідь