День Соборності України

Українська мрія – єдність, свобода і незалежність. Основа державності, якої споконвіку намагалися позбавити цю у частину земель всі її так звані сусіди, прикриваючись «високими» інтересами, час від часу набувала цілком ясні обриси. Так сталося і на початку 1918-го. У цей січневий місяць у запалі революційних змін була створена Українська Народна Республіка, відома як УНР.
Акт злуки тоді так і залишився лише декларацією, але народ ніколи не втрачав надію. 22 січня 1990-го року мільйони українців вишикувалися в справжню живий ланцюг, що розтягся від Києва до Львова. Вони відзначали День Соборності, День своєї української єдності та свободи. А 21-го січня 1999-го року відповідно до Указу Президента України № 42/99 День Соборності був закріплений на законодавчому рівні суверенної держави. Потім, 30-го грудня 2011-го року, відповідно до Указу Президента України № 1209/2011 під назвою «Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят», День Свободи, який раніше відзначався 22-го листопада був об’єднаний з Днем Соборності і свято набуло свою нову назву – «День Соборності та Свободи України».
Після подій 2013-го – 2014-го року, революції Гідності і трагедії початку неоголошеної війни Росії проти України, окупації Кримського півострова і декількох обласних центрів на сході України «братнім російським народом», відповідно до Указу Президента України № 871/2014 від 13-го листопада 2014-го року, святу повернули колишню назву.
Застосувавши метод історичної реконструкції, учасники слайд-розповіді «Глухів в історії українського державотворення», що відбулася 22 січня 2016 р. у конференц-залі Національного заповідника «Глухів», разом з екскурсоводом заповідника Н.Ю. Пінчук здійснили подорож машиною часу у далекі післяжовтневі часи, коли на порядку денному постало питання існування соборної України. Учасники заходу дізналися про державотворчі змагання українських гетьманів ХVІІ–ХVІІІ ст. на теренах Глухова і які наслідки вони мали на тлі історичних процесів першої чверті ХХ ст.