Двадцять перша всеукраїнська науково-практична конференція «Сіверщина в історії України»

17 жовтня 2024 року у Національному заповіднику «Глухів» відбулася Двадцять перша всеукраїнська науково-практична конференція «Сіверщина в історії України». Її проведення Глухові – місті, де тривають обстріли та оголошена евакуація через російсько-українську війну, стала прикладом стійкості і незламності наукової думки навіть у найтяжчі часи.

Конференція «Сіверщина в історії України» проходила у змішаному форматі і, незважаючи на виклики, залучила до співпраці близько 40-ка науковців з Чернігово-Сіверщини та інших регіонів України.

Наукове зібрання відкрила генеральна директорка Заповідника Ірина Вікторівна Мошик. Зі словами підтримки та вдячності до учасників конференції звернулися: генеральний директор – художній керівник Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, народний артист України, Міністр культури України у 2014, 2016–2019 роках, голова комітету з Національної премії України ім. Тараса Шевченка Євген Миколайович Нішук; директорка Департаменту культурної спадщини Міністерства культури та стратегічних комунікацій України Наталія Василівна Войцещук; генеральний директор Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» Тетяна Володимирівна Кербут; директорка Новгород-Сіверського історико-культурного музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім» Олена Георгіївна Матюк; директор Державного історико-культурного заповідника у м. Путивлі Сергій Володимирович Тупик; кандидат історичних наук, професор кафедри історії України, археології та краєзнавства Навчально-наукового інституту історії та соціогуманітарних дисциплін імені О. М. Лазаревського Національного університету «Чернігівський колегіум» ім. Т. Г. Шевченка Олександр Борисович Коваленко.

Конференція у Заповіднику традиційно стала майданчиком для наукових дискусій, обміну ідеями, презентації нових відкриттів. Кожен учасник цього наукового зібрання зробив свій важливий внесок у розвиток української історичної науки, що сприятиме як поширенню знань, так і формуванню нових дослідницьких парадигм.