Конотопська битва: історичні паралелі

Суспільно-політичні процеси, що зараз відбуваються в Україні, об’єктивно змушують нас уважно вивчати історичний досвід середини ХVІІ ст. Адже, незважаючи на значну різницю в часі, при уважному зіставленні подій понад трьохсотлітньої давності із сьогоденням напрошуються чимало аналогій та історичних паралелей. Саме їх намагалися відшукати завідувач науково-дослідного відділу Національного заповідника «Глухів» Юрій Коваленко і пенсіонери відділення денного перебування територіального центру соціального обслуговування населення Глухівської міської ради під час проведення тематичного заходу, присвяченого 360-й річниці Конотопської битви.

Як відомо з історії, причиною Українсько-російської війни 1658–1659 рр. стало проведення самостійної зовнішньої політики гетьмана Івана Виговського, яка розходилася з планами Москви: він уклав спочатку угоду зі Шведським королівством у Корсуні, яке перебувало у стані війни з Московським царством, а потім і Гадяцька угода із Річчю Посполитою також суперечила тому, що хотіла Москва стосовно України. Зовнішні чинники слугували однією з тих причин, які підштовхнули до того, що Москва ввела свої війська на територію України і розпочалася війна, в межах якої відбулася Конотопська битва.

7–9 липня 1659 р. війська українського гетьмана Івана Виговського за підтримки кримських татар завдали під Конотопом нищівної поразки війську Московської держави. Для молодої козацької держави вона була першою доволі масштабною і вельми успішною сутичкою з армією колишнього союзника й протектора, для московської ж сторони поразка під Конотопом стала однією з найчорніших сторінок її військового мартирологу.