Олександр Довженко у Глухові

Заради хорошого кадру він був ладен на найсміливіші експерименти, вигадував нові ходи у монтажі, а під час зйомок міг днями чекати на справжню зливу, щоб дощ у кадрі був реалістичним. І коли увесь світ називав Олександра Довженка поетом кіно, у себе вдома він був під забороною.

10 вересня 2019 р. виповнилось 125 років від дня народження українського письменника і режисера, про якого мають знати та пам’ятати і дорослі, і малі. Віддаючи данину пам’яті видатному сину України, на базі Глухівського медичного училища співробітники Національного заповідника «Глухів» провели кіноурок «Олександр Довженко: життя і титанічна праця» для студентів І-го і ІІІ-го курсу відділення «Сестринська справа». Майбутні медики дізналися про «глухівський період» життя О. Довженка під час його навчання у Глухівському учительському інституті, а також за допомогою аудіовізуальних засобів здійснили подорож до літературно-меморіального музею Довженка в смт. Сосниця Чернігівської області.

Олександр Довженко успішно склав вступні екзамени і став студентом Глухівського учительського інституту, не маючи повних шістнадцяти років, ставши наймолодшим серед першокурсників. Конкурс був неймовірно високим: на тридцять місць подали аж триста заяв.

Готуючи для студентів-медиків розповідь про Довженка, ми звернулися до статті В. Гриневича «Олександр Довженко і Глухів», опублікованій у журналі «Українська література в загальноосвітній школі»(2014, № 9), яка присвячена його навчанню у Глухові: «Зачитуючи список зарахованих до інституту, тодішній директор Григоревський відзначав: «Обращает на себя внимание работа по русской литературе на тему, взятую у Николая Васильевича Гоголя. Тема трудная, но раскрыта глубоко и, я бы сказал, талантливо. Написал эту работу самый молодой из поступающих, которого мы принимаем в институт, Довженко Александр Петрович».

Проте диплом учителя, за спогадами Олександра Петровича, дався йому нелегко: «Мені важко було зближуватися з цими учителями-учнями і вчитися було важко. Моя підготовка до інституту була недостатньою, і я склав іспити, мабуть, випадково. Тому вчився я поганенько. Нерівно. Через те мені не дали стипендії, і перші два роки я перебивався уроками, а батько мій навіть продав десятину землі. Відкраяв від серця. Йому, неписьменному, жилося і тяжко, і гірко, і так хотілося «вивчити свого сина на пана».

Саме в інституті в Олександра Довженка проявився хист до малювання, ще більше зміцніла любов до літератури, до художнього слова, до народної творчості, визначилися мистецькі здібності та уподобання. Його малюнками, карикатурами на товаришів, учителів захоплювалися однокурсники. На літературних вечорах відкрився в Олександра хист до перевтілення в літературний образ, основа якого не зовнішні риси, а внутрішній зміст.

Тут він вперше познайомився із мистецтвом кінематографу (і чи не в глухівському «Ілюзіоні» зародилася мрія про кіно?), захоплювався блискучою грою Марії Заньковецької (з її участю у Глухові були поставлені «Наталка Полтавка» Івана Котляревського, «Маруся Богуславка» Михайла Старицького та інші).

Сьогодні можна з упевненістю зазначити, що якщо високим загальнолюдським якостям Довженко завдячує батькам, дитячому оточенню, рідній Чернігівщині, то досить ґрунтовними знаннями з різних дисциплін – Глухівському учительському інституту. Зважаючи на подальші факти з життя Олександра Довженка, можна стверджувати, що навчання у Глухові було для майбутнього митця одним із найщасливіших періодів його життя».

Глухівський учительський інститут упродовж свого існування неодноразово змінював свою назву. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №958 йому присвоєно ім’я видатного випускника – Олександра Довженка.