Втрачені пам’ятки Глухова

У 1962 році старовинний Глухів втратив одну зі своїх архітектурних домінант – Троїцький собор. І причиною того були не природні катаклізми, не стихійне лихо, а лихо соціальне – таким «варварським способом боролися з релігією».

Між тим глухівський Троїцький собор посідає унікальне місце в історії архітектури України завдяки своїм високим мистецьким якостям та незвичайній історії будівництва, до яких була причетна більшість найвидатніших українських архітекторів XVIII ст.

Про майже 85-річне будівництво собору, що розпочалося ще за часи гетьмана Івана Скоропадського, продовжилося при Данилі Апостолі і Кирилі Розумовському і завершилося оздобленням інтер’єрів вже при царському уряді у 1805 р., його випробування упродовж ХІХ–ХХ ст. і повне знищення йшла мова під час інтерактивної лекції «Втрачені пам’ятки Глухова», яка була проведена для студентів І курсу Глухівського агротехнічного інституту ім. С.А. Ковпака Сумського НАУ 12 грудня. Для її візуалізації були використані фотоматеріали кінця XIX ст. – середини XX ст. із зображенням Троїцького собору, що зберігаються у фондах Заповідника.

Проект консервації Троїцького собору, який частково постраждав в роки Другої світової війни, був розроблений у 1959 р. Однак ні складна доля як довгобуду (що не було характерним для XVIII ст.), ні мистецька неповторність собору, ні готовий проект не зупинили глухівське міське і сумське обласне керівництво. У 1962 році пам’ятку архітектури довго з великими труднощами висаджували у повітря вибухівкою. На підмурках собору, на давніх похованнях, спорудили автовокзал.

Насамкінець слухачі лекції переглянули фільм «Українська церква за радянських часів», який піднімає питання основних причин руйнування церков і гоніння на релігію в цю добу.