Захід «Рани Афганістану»

У грудні 1978 р. був підписаний договір між Радянським Союзом і Республікою Афганістан, основну частину якого склала безплатна військова допомога СРСР. Спочатку це були консультації фахівців у тактиці ведення бою, а пізніше до Афганістану було направлене нове озброєння.

За участю радянських військ широкомасштабна війна могла розпочатися ще в квітні 1979 р., коли різко загострилася внутрішня обстановка в Афганістані. Весною і літом цього року в політичному житті Афганістану відбулися корінні зміни. Керівна верхівка, посилаючись на договір, який існував з СРСР, неодноразово зверталась до Союзу щодо надання військової допомоги. Просили спочатку декілька десятків бойових вертольотів, потім десантні батальйони і дійшли до дивізій. Рішення про введення військ прийняли, але остаточно не затвердили і відстрочили. А в останній п’ятиденці грудня 1979 р. радянські війська увійшли в Афганістан. Все це відбувалось в умовах цілковитої секретності. Солдати до останнього не знали, куди їх відправляють. І до сьогоднішнього дня йдуть дебати, суперечки стосовно мети перебування в Афганістані радянських військ, і єдиної думки в цій полеміці поки що не знайдено.

Через 10 років 15 лютого 1989 р. останній солдат покинув Афганістан. Тисячі молодих, дужих вісімнадцяти-дев’ятнадцятирічних юнаків закінчили свій життєвий шлях далеко від батьківських домівок. Назавжди в серці залишився той біль – біль пам’яті. Вони вижили, але якою ціною?

Вони є майже в кожному місті, селі – люди, яких називають «афганцями», і майже в кожному населеному пункті України є «афганці», які полягли на полі бою далекого Афганістану. Михайло Оничко, Микола Шеремет, Михайло Свириденко, Іван Тюльпа, Володимир Мічурін, Микола Антипенко, Сергій Циганов – ось список наших земляків, чиє життя обірвала душманська куля.

15 лютого 2013 р. у Національному заповіднику «Глухів» відбувся масовий захід «Рани Афганістану», присвячений 24-й річниці виведення військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан. Ведуча Неля Пінчук познайомила учасників заходу – учнів загальноосвітньої школи № 2 – з історією афганської війни і її наслідками. Запрошений на захід колишній воїн-афганець Микола Понирко поділився своїми спогадами про ті страшні часи і передав до заповідника кілька номерів газети Туркестанського військового округу «Фрунзенець» за 1982 р. – єдиного на той час друкованого органу на теренах колишнього Радянського Союзу того часу, де дозволялося публікувати інформацію про бойові дії в Афганістані. Особливий настрій заходу створили афганські пісні, написані Олександром Розенбаумом, які виконав під супровід гітари завідувач науково-дослідного відділу заповідника Юрій Коваленко.