Вознесенська церква

Вознесенська церква

Церква збудована в 1767 р. на міському цвинтарі артіллю народних майстрів під загальним наглядом архітектора А.В.Квасова. Первісно була тридільною одноверхою з прямокутними в плані компартиментами. Після пожежі 1784 р. перероблено купол і прибудовано північний приділ. 1811 р. прибудовано південний приділ а також дияконник і жертовник обабіч вівтаря.

У 1820-х рр. з заходу до церкви прибудовано дзвіницю. У 1867 р. за проектом глухівського архітектора А.Гросса замість старих зроблені нові, більші ризниці, добудовано приділи таким чином, що храм перетворився на тринефний.

Споруда прямокутна в плані, однобанна, з дзвіницею на західному фасаді, потинькована і побілена. На західному фасаді – ганок у вигляді чотириколонного портика тосканського ордеру з трикутним фронтоном. Дзвіниця двоярусна, типу восьмерик на четверику, завершується гранчастим куполом зі шпилем. На фасадах храму повздовжня і поперечна осі підкреслюються трикутними  фронтонами . Над основним обсягом храму підноситься невисокий четверик, що несе приземкуватий циліндричний підбанник зі сферичною банею й ліхтариком з маківкою. Декор у стильових формах пізнього класицизму. Стіни і лопатки, що їх членують, рустовано на всю висоту. Карниз має невеликий винос і простий профіль. Великі прямокутні вікна мають лучкові перемички, облямовані профільованими «вухастими» наличниками. з рельєфно виділеними замковими каменями.

В інтер’єрі збереглися розписи другої половини XIX ст.: в бані – Свята Трійця, у підбаннику – спарені зображення апостолів, на парусах – євангелістів. Широко застосовано поліхромні орнаменти неовізантійського характеру. Вони облямовують арки та інші архітектурні елементи. Іконостас не становить самостійної мистецької цінності.