Миколаївська церква
Церкву збудовано на місці однойменної дерев’яної, відомої з документів, у 1683-1695 рр. Замовником був глухівський сотник Василь Ялоцький. У кінці XVII – на початку XVIII ст. деякий час правила за соборну і була головною домінантою Радного майдану. Перед нею відбувалися козацькі ради: 1708 р. тут було обрано гетьманом І.Скоропадського, 1727 р. – Д.Апостола, 1750 р. – К.Розумовського. У радянський період церкву закрили, а повернули релігійній громаді у 1991 р.
Тридільна триверха з дзвіницею церква стоїть посеред центрального Соборного майдану м.Глухова. Займає острівне положення. Знаходиться на території Національного заповідника «Глухів» в історичному середмісті. Її основні компартименти згруповано по поздовжній осі схід-захід: п’ятистінний вівтар 6 x 6,6м, восьмигранна нава 10,4 х 8,75 м, квадратовий в плані бабинець 6 x 6 м, два прямокутні компартименти західного притвору. Висота центрального верху 30 м. Нава має двозаломний верх, відкритий на всю висоту.
Зовнішній декор стриманий: грані підкреслено широкими лопатками і півколонками; вікна, розміщені у два яруси, мають спрощені наличники з фігурними розірваними сандриками. Стіни вінчає слабо розкрепований карниз із смугою поребрика. Верхи церкви витончені й водночас монументальні: перехід від більшого до меншого призматичних обсягів здійснюють покрівлі пластичних обрисів на кожному заломі. Верхи вінчають глухі ліхтарики з маківками й хрестами ковальської роботи. Західний притвор з дзвіницею є вдалим прикладом архітектурної стилізації другої половини XIX ст. Імітуються архітектурні форми первісних частин споруди. Дзвіниця класичного типу – восьмерик на четверику. Північний і південний притвори на чільних гранях мають низенькі пристінні шестиколонні портики тосканського ордеру з масивними трикутними фронтонами.
В інтер’єрі поєднано глибинно-осьовий і висотний принципи розвитку простору. У північній стіні бабинця зберігся внутристінний хід на хори, у південній стіні західного притвору – сходи на дзвіницю. Під бабинцем є підвал. Нині інтер’єр побілено.
У XVIII ст. церкву оточили численними низенькими прибудовами – ризницями і притворами. З тих часів збереглася південна ризниця. 1811 р. при капітальному ремонті прибудовано нові південний і північний притвори. У 1871 р. за проектом глухівського архітектора А.Гросса розібрано верх над бабинцем і прибудовано західний притвор з високою двоярусною дзвіницею, вінчання якої імітує тризаломний верх. Іконостас не зберігся.
Залишити відповідь